Дерзкая поездка на мотоцикле с парнем и шишки марихуаны
Эй, наркоманы и торчки! Как дела, братцы? Сегодня расскажу вам об одной сумасшедшей истории, которая торкнула меня на всю голову. Это был летний вечер, солнце клало свои последние лучи на улочки загрязненного города. А я, молодая и безумная, решила размять кости на моем любимом мотоцикле.
Недавно я услышала, что в нашем городе появились новые закладки марихуаны. Ну тут я такая - вау, детка, как же без этого? Легальные или нет, мне все равно, главное - получить свою долю удовольствия. Но где их достать? Я начала рыскать по своим контактам, и словилась на первую пасхалку - мой "друг" по имени Димас предложил впарить мне пару с полтинником шикарных шишек.
Ну что ж, я согласилась, ведь я легко поддаюсь соблазну новых ощущений. Через пару часов мы встретились в мрачном подворотне, где он уже ждал меня с этой торчкой в руках. Я понюхала, оценила запах и решила, что это то, что мне нужно. И да, конечно же, у меня были деньги, чтобы банковать эту дрянь.
Я скрыла мешочек со шмалью в кармане моего черного кожаного пиджака и села ко мне на мотоцикл Димас. Вместе мы рванули в ночь, ощущая жар внутри себя, который только наркотики могут дать. Ветер волосы швырял назад, а музыка играла в моих наушниках.
Мы прокатились по разным уголкам города, избегая полицейских и просто наслаждаясь адреналином, который наполнял каждую клеточку нашего тела. Я ощущала, что мой рассудок плывет прочь, а мир вокруг меня превращается в калейдоскоп галлюцинаций.
Но тут настал момент, когда я начала понимать, что впарили мне не лучшую партию марихуаны. Я почувствовала, как здоровенный винт накатывает на меня, заставляя сердце отбиваться как безумное. Моя рука начала дрожать, и я могла только молиться, чтобы визг мотора заглушил эту страшную дрянь в моей крови.
Вскоре мы остановились на тихой улице, и я припарковала мотоцикл. Я попыталась встать на ноги, но ноги у меня отказывались работать. Все вокруг меня начало кружиться, словно я попала на аттракцион сумасшедших гонок. Я стояла, опираясь на мотоцикл, пытаясь сосредоточиться, но все было напрасно.
Внезапно мимо нас прошел мужчина в черной куртке, ярко-красные глаза которого смотрели на меня, словно через меня пронзала стекло. Он сказал что-то смешное, но я не смогла разобрать смысл его слов. Мне было все равно, зачем он здесь, я просто хотела, чтобы все закончилось.
Мои силы иссякли, и я падала в бездну, в которой смешивались реальность и иллюзии. Я лежала на холодном асфальте и смотрела в звездное небо над головой. Но даже в этом моменте я почувствовала какую-то странную свободу, словно будто все проблемы остались позади.
В это время я поняла, что первитин и шишки марихуаны - это лишь пустые обещания, скрывающиеся за сладкими словами и завуалированными подсказками. Они могут привести к шуткам смерти или погружению в безумие. Эта дрянь никогда не принесет нам счастья или настоящего удовольствия.
С тех пор я изменила свою жизнь и бросила эти губительные страсти. Больше не катаюсь на мотоцикле с парнями, и не пытаюсь заполнить пустоту своей души наркотиками. Я поняла, что настоящие ощущения и настоящее счастье находятся внутри нас, и никакая внешняя зависимость не сможет их заменить. И помните - наркотики - это белая смерть.
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...
![Бошки марихуана конопля Нефтекумск]()